|
Довгочікувана зустріч
|
|
| Тасміт | Дата: Воскресенье, 30.10.2011, 21:46 | Сообщение # 1 |
 Неизвестный персонаж
Группа: Пользователи
Сообщений: 62
Статус: Не в сети
| Предупреждение: те, кто не любит сопливой романтики, только разочаруются прочитав этот рассказ.
ВІН: Навпроти сидів симпатичний хлопчина років двадцяти. Він веселився зі своїми друзями у одному з кафе міста. На перший погляд і не скажеш, що в цей момент думками він був за кілька вулиць звідси, що його серце шалено билося лише від одної думки про неї... Ніхто б і не сказав, що в цей момент його щось хвилювало, адже на обличчі відображався звичний спокій. Насправді він чекав, коли закінчиться цей вечір і він засне. Бо тільки у снах до нього приходить ВОНА… Вони ніколи не були знайомі. Їх погляди лише кілька раз зустрічалися на вулиці. Він лише знав її ім’я. Вона для нього була загадкою, яку неможливо розгадати. Він побачив її вперше минулого року. Вона кудись поспішала, бігла на таксі, яке чекало її на окраїні вулиці. Він вловив її погляд і закохався. Циніки вважають, що не існує кохання з першого погляду, а він тепер точно знає, що це не так. З того моменту він старався побільше гуляти, щоб знову зустріти її. Але хіба можливо зустріти незнайому людину у великому місті ще раз? Потрібно бути великим оптимістом, щоб вірити у це. Але це була його єдина надія, яка змушувала кожен вечір вивчати вогні вечірнього міста. Пройшло немало часу з того моменту, коли він побачив її вдруге. Це трапилося випадково, одного гамірного дня, коли він повертався додому. Вона стояла на зупинці і чекала свого автобуса. Він вловив її погляд і його серце облилося солодким медом, а на душі з’явилася легкість. Він не наважився підійти до неї, а лише спостерігав здалека. Через два тижні влаштувався на роботу у тому районі, щоб частіше її бачити. Тепер їхні випадкові зустрічі були частішими, але вони так і залишалися незнайомцями. Вона приязно йому усміхалася, а він старався вгадати, про що ж вона думає у цей час. Здавалося б, пора вже набратися сміливості і підійти, щоб познайомитися, але він не міг того зробити, бо боявся її відлякати. Кожну ніч він засинав з думками про неї, з її іменем на устах, а прокидався серед ночі і пробував зрозуміти, чи то був сон, чи насправді вона була з ним. Кожен новий день був новим шансом її побачити, але водночас і кінцем сну, де вона знову його цілувала. Він боявся, що своєю несміливістю втратить шанс і вона ніколи не стане його. А час минав… Одного дня, вийшовши з дому раніше, він побачив її… Світле пишне волосся спадало на плечі, карі очі світилися від щастя, а на вустах була посмішка. Поруч стояв чоловік років тридцяти, яким допомагав їй сісти в авто. «Все, - подумав він, - я запізнився». Але вирішив все таки зізнатися у почуттях сьогодні ж, навіть якщо і не отримає взаємності. Повертаючись з роботи, він купив великий букет квітів. Він не знав, які квіти вона любить, тому довірився своїй інтуїції. Поки чекав її біля під’їзду, згадав все те, що відбулося з того моменту, як вперше її побачив. З того дня не пройшло і доби, щоб він не згадав про неї. Всі його думки заполонила лише вона. Кожен вечір, залишаючись один, він думав про те, з ким вона зараз, чому не поряд. Але на ці питання відповідей не було. От і під’їхала машина. Та сама, що була зранку. Вийшов той же чоловік, відкрив дверці і простягнув їй руку. Їх погляди зустрілися… Він забув усі слова, які хотів сказати. Вона підійшла до нього…
ВОНА: Того дня вона не почула дзвону будильника і проспала. Скоро вдягнулася, випила кави, викликала таксі, бо вже не встигала доїхати на роботу громадським транспортом. Так як робота була перспективна, гарантувала кар’єрний ріст, не можна було запізнюватися. До того ж заради неї вона покинула стаціонарну форму навчання. Вибігаючи з дому, вона побачила, що водій таксі зупинився на сусідній вулиці і потрібно перебігати дорогу. Стоячи на переході, поглядом вловила симпатичного хлопчину, який стояв від неї за декілька метрів і уважно спостерігав. Вона сіла у таксі і поїхала на роботу, проводжаючи поглядом незнайомця. Після цього вона часто згадувала про нього. Її мучила цікавість, але ще більше – чому вона не може його забути. Часто, повертаючись додому, вона дивилася у вікно і хотіла побачити його знову і знову. Але такої нагоди не було. Вона була одна вже три роки. Жила окремо від батьків. Повністю себе забезпечувала. Її серце було розбите підлітковою захопливістю, але вона боялася згадувати що таке любов. Жити інертно вже давно стало для неї звичною вправою. З часом вона бачила його все частіше і частіше. Усміхалася йому при зустрічі, але слова і досі не промовила. Боялася. Вона часто ловила його погляд на собі, але не могла сказати, що це може означати. Часто відповіді на питання ми знаходимо у найнесподіваніший момент. А ця відповідь їй приснилася. І приснився їй він. Вона вже знала як його звати, хто він, що порішила його спокій і чого він хоче, але не може признатися. Сама ж вона не наважується підійти першою, але обіцяла собі, що зробить перший крок, якщо буде потрібно. Половина сьомої ранку її розбудив телефонний дзвінок. Вона не любила рано прокидатися, але робота заставляла, тому з просоння почала шукати телефон, подумавши, що її викликають на роботу. Останнім часом її робочий день став ненормованим. Вона не мала особистого життя, жила одна, їй не потрібно щовечора бігти до сім'ї. вона взяла на себе безліч обов’язків, які не можуть виконувати її співробітники, бо у них свої сім’ї. І хоча у неї було багато роботи, так вона не відчувала самотності. Об’їздила півкраїни, побувала у багатьох куточках світу… Робота стала її життям Дзвонив брат. Він давно планував приїхати з дружиною в гості, щоб вони разом навідали батьків. - Тільки не кажи, що ти спиш. Я знаю, що зазвичай ти уже на ногах. - Взагалі-то спала. У мене сьогодні вихідний. Я спланувала дещо зробити. - План відміняються. Я сьогодні приїжджаю. Думаю, ти згодна будеш зустрітися зі мною. Ми давно не бачилися. Я скучив. - Звичайно, заради тебе я відміню все. Вона любила його, адже він завжди був її надійним плечем, другом і порадником. Про неї він завжди знав усе, але нікому цього на розказував. І його вона любила найбільше. - Я приїду. Коли? - Я за тобою заїду. Через годину. Вона встала, включила чайник і почала збиратися. У неї було дивне відчуття, ніби щось повинне сьогодні відбутися. Але все списала на зустріч з братом. Він чекав її біля під’їзду. Такий же усміхнений, добрий, милий та рідний, таким він і залишився. Він теж був радий її бачити. Вона сіла в машину і була щаслива, що ще є на світі люди, яким вона потрібна. Раптом вона подивилася у вікно і побачила його… І зрозуміла, що повинно сьогодні відбутися. Жіноча інтуїція ніколи її не підводила. І хто б чого не казав, вона на неї покладалася і ніколи не помилялася. Після бурхливо проведеного дня, сповнена емоцій, вона була готова розпочати нову сторінку свого життя. Брат підвіз її до дому. Попрощавшись, вона попрямувала до нього, який чекав її уже не першу годину. А взагалі не перший місяць. Усмішка сяяла на її обличчі, очі блистіли, вона була готова все сказати за ньогосама, бо давно знала, що почує. - Я чекала на тебе, давно чекала. Я знала, що ти прийдеш, - мовила вона. Так вперше він почув її голос. - Ти знала, що я прийду? - Знала. - Звідки? - Не важливо. Це нехай буде моїм секретом. І нічого не потрібно казати. Я усе бачу в твоїх очах…
Жіноче серце – глибокий океан таємниць. І що їх чекає попереду, ніхто не знає. Для когось ця історія казка, для когось - реалії життя. Але всі ми хочемо, щоб наше життя хоча б трішки було схоже на казку. Потрібно лише повірити в неї. Як в неї повірила я…
Я свяжу тебе жизнь из теплых махеровых ниток. Я свяжу тебе жизнь. И потом от души подарю. Где я нитки беру? Никому никогда не признаюсь! Чтоб связать тебе жизнь, я тайком распускаю свою...
|
| |
| |
| KalT | Дата: Воскресенье, 30.10.2011, 22:35 | Сообщение # 2 |
 Почетный академик
Группа: Проверенные
Сообщений: 534
Статус: Не в сети
| Дайте русский, Тасмит!!!!!)))))
Даже если мартовские кошки Будут слушать,сидя на окошке Все равно,как можешь-так и пой
|
| |
| |
| Тасміт | Дата: Воскресенье, 30.10.2011, 23:47 | Сообщение # 3 |
 Неизвестный персонаж
Группа: Пользователи
Сообщений: 62
Статус: Не в сети
| Quote (KalT) Дайте русский, Тасмит!! ех, ну вы даже не попытались почитать на родном мне языке. а зря... хорошо, я сделаю перевод. мда... как мне иногда хочеться крикнуть на форумах/сайтах "говорите на украинском" к соотечественникам
Я свяжу тебе жизнь из теплых махеровых ниток. Я свяжу тебе жизнь. И потом от души подарю. Где я нитки беру? Никому никогда не признаюсь! Чтоб связать тебе жизнь, я тайком распускаю свою...
|
| |
| |
| Lilitochka | Дата: Понедельник, 31.10.2011, 17:30 | Сообщение # 4 |
 Неизвестный персонаж
Группа: Пользователи
Сообщений: 67
Статус: Не в сети
| Хи-хи, а я сама перевела, то есть не сама, а браузер мне перевел. Но тут уже не буду влезать с переводом.
А мне здесь нравится )))
http://egesihora.0pk.ru
|
| |
| |
| Ботан-Шимпо | Дата: Понедельник, 31.10.2011, 17:33 | Сообщение # 5 |
 товарищ шаман
Группа: Aдминистратор
Сообщений: 4632
Статус: Не в сети
| Тасміт, Вы молодец что пишите на украинском. Это наш язык, к тому-же он очень мелодичный.
Я хоть и русскоязычный с рождения, но украинский язык уважаю.
Завтра почитаю
Кухонный философфф, туманный фантаст, Чайный алкаш)) === "Ня" или "не Ня" -- вот в чём Вопрос (с) ===
|
| |
| |
| Тасміт | Дата: Вторник, 01.11.2011, 23:08 | Сообщение # 6 |
 Неизвестный персонаж
Группа: Пользователи
Сообщений: 62
Статус: Не в сети
| Quote (Ботан-Шимпо) Тасміт, Вы молодец что пишите на украинском. Это наш язык, к тому-же он очень мелодичный. дякую.
Quote (Lilitochka) Но тут уже не буду влезать с переводом. если у вас есть перевод, выставляйте. просто у меня сейчас нет времени переводить, а потом играть с ошибками. буду признательна, да и другие читатели поблагодарят. а какое общее впечатление от рассказа?Добавлено (01.11.2011, 23:08) --------------------------------------------- ОН: Напротив сидел симпатичный паренек лет двадцати. Он веселился со своими друзьями в одном из кафе города. На первый взгляд и не скажешь, что в этот момент мыслями он был за несколько улиц отсюда, что его сердце бешено билось только от одной мысли о ней ... Никто бы и не сказал, что в этот момент его что-то волновало, ведь на лице отображалось привычный покой. На самом деле он ждал, когда закончится этот вечер и он уснет. Ибо только во снах к нему приходит ОНА ... Они никогда не были знакомы. Их взгляды всего несколько раз встречались на улице. Он только знал ее имя. Она для него была загадкой, которую невозможно разгадать. Он увидел ее впервые в прошлом году. Она куда-то спешила, бежала на такси, которое ждало ее на окраине улицы. Он уловил ее взгляд и влюбился. Циники считают, что не существует любовь с первого взгляда, а он теперь точно знает, что это не так. С того момента он старался побольше гулять, чтобы снова встретить ее. Но разве возможно встретить незнакомого человека в большом городе еще раз? Нужно быть большим оптимистом, чтобы верить в это. Но это была его единственная надежда, которая заставляла каждый вечер изучать огни вечернего города. Прошло немало времени с того момента, когда он увидел ее во второй раз. Это случилось случайно, одного шумного дня, когда он возвращался домой. Она стояла на остановке и ждала своего автобуса. Он уловил ее взгляд, и его сердце облилось сладким медом, а на душе появилась легкость. Он не решился подойти к ней, а только наблюдал издалека. Через две недели поступил на работу в том районе, чтобы чаще ее видеть. Теперь их случайные встречи стали чаще, но они так и оставались незнакомцами друг для друга. Она приветливо ему улыбалась, а он старался угадать, о чем она думает в это время. Казалось бы, пора уже набраться смелости и подойти, чтобы познакомиться, но он не мог этого сделать, потому что боялся ее отпугнуть. Каждую ночь он засыпал с мыслями о ней, с ее именем на устах, а просыпался среди ночи и пытался понять, это сон, действительно она была с ним. Каждый новый день был новым шансом увидеть ее, но одновременно и концом сна, где она снова его целовала. Он боялся, что своей робостью потеряет шанс и она никогда не станет его. А время шло ... Однажды, выйдя из дома раньше, он увидел ее ... Светлые пышные волосы спадали на плечи, карие глаза светились от счастья, а на устах была улыбка. Рядом стоял мужчина лет тридцати, которому помогал ей сесть в машину. «Все, - подумал он, - я опоздал». Но решил признаться в чувствах сегодня же, даже если и не получит взаимности. Возвращаясь с работы, он купил большой букет цветов. Он не знал, какие цветы она любит, поэтому доверился своей интуиции. Пока ждал ее у подъезда, вспомнил все то, что произошло с того момента, как впервые увидел ее. С того дня не прошло и суток, чтобы он не упомянул о ней. Все его мысли заполонила только она. Каждый вечер, оставаясь один, он думал о том, с кем она сейчас, почему не рядом. Но на эти вопросы ответов не было. Вот и подъехала машина. Та самая, что была утром. Вышел тот же человек, открыл дверцу и протянул ей руку. Их взгляды встретились ... Он забыл все слова, которые хотел сказать. Она подошла к нему ...
ОНА: В тот день она не услышала звонка будильника и проспала. Скоро оделась, выпила кофе, вызвала такси, потому что уже не успевала доехать на работу общественным транспортом. Так как работа была перспективная, гарантировала карьерный рост, нельзя было опаздывать. К тому же ради нее она покинула стационарную форму обучения. Выбегая из дома, она увидела, что водитель такси остановился на соседней улице и нужно перебегать дорогу. Стоя на переходе, взглядом уловила симпатичного парнишку, который стоял от нее в нескольких метрах и внимательно наблюдал. Она села в такси и поехала на работу, провожая взглядом незнакомца. После этого она часто вспоминала о нем. Ее мучила любопытство, но еще больше - почему она не может его забыть. Часто, возвращаясь домой, она смотрела в окно и хотела увидеть его снова и снова. Но такого случая не было. Она была одна уже три года. Жила отдельно от родителей. Полностью себя обеспечивала. Ее сердце было разбито подростковой увлеченностью, и она боялась вспоминать что такое любовь. Жить инертно уже давно стало для нее привычкой. Со временем она стала видеть его все чаще и чаще. Улыбалась ему при встрече, но слова все еще не сказала. Боялась. Она часто ловила его взгляд на себе, но не могла сказать, что это может означать. Часто ответы на вопросы мы находим в самый неожиданный момент. А этот ответ ей приснилась. И приснился ей он. Она уже знала, как его зовут, кто он, что потревожила его спокойствие, и и чем он не может признаться. Сама же она не решается подойти первой, но обещала себе сделать первый шаг, если потребуется. Половина седьмого утра ее разбудил телефонный звонок. Она не любила рано вставать, но работа заставляла, поэтому еще сонная стала искать телефон, подумав, что ее вызывают на работу. В последнее время ее рабочий день стал ненормированным. Она не имела личной жизни, жила одна, ей не нужно каждый вечер бежать в семье. Она взяла на себя множество обязанностей, которые не могут выполнять ее сотрудники, ибо у них свои семьи. И хотя у нее было много работы, так она не чувствовала одиночества. Объездила полстраны, побывала во многих уголках мира ... Работа стала его жизнью. Звонил брат. Он давно планировал приехать с женой в гости, чтобы они вместе посетили родителей. - Только не говори, что ты спишь. Я знаю, что обычно ты уже на ногах. - Вообще-то спала. У меня сегодня выходной. Я спланировала кое-что сделать. - План отменяются. Я сегодня приезжаю. Думаю, ты будешь согласна встретит. Мы давно не виделись. Я соскучился. - Конечно, ради тебя я отменю все. Она любила его, ведь он всегда был ее надежным плечом, другом и советчиком. О ней он всегда знал все, но никому этого не рассказывал. И его она любила больше всего. - Я приеду. Когда? - Я за тобой заеду. Через час. Она встала, включила чайник и начала собираться. У нее было странное чувство, будто что-то должно сегодня состояться. Но все списала на встречу с братом. Он ждал ее у подъезда. Такой же улыбчивый, добрый, милый и родной, таким он и остался. Он тоже был рад ее видеть. Она села в машину и была счастлива, что еще есть на свете люди, которым она нужна. Вдруг она посмотрела в окно и увидела его ... И поняла, что должно сегодня случиться. Женская интуиция никогда ее не подводила. И кто бы чего ни говорил, она на нее полагалась и никогда не ошибалась. После бурно проведенного дня, полна эмоций, она была готова начать новую страницу своей жизни. Брат подвез ее до дома. Попрощавшись, она направилась к нему, который ждал ее уже не первый час. А вообще не первый месяц. Улыбка сияла на ее лице, глаза блестели, она была готова все сказать за него самого, ибо давно знала, что услышит. - Я ждала тебя, давно ждала. Я знала, что ты придешь, - сказала она. Так впервые он услышал ее голос. - Ты знала, что я приду? - Знала. - Откуда? - Не важно. Это пусть будет моим секретом. И ничего не нужно говорить. Я все вижу в твоих глазах ...
Женское сердце - глубокий океан тайн. И что их ждет впереди, никто не знает. Для кого эта история сказка, для кого - реалии жизни. Но все мы хотим, чтобы наша жизнь хоть немного было похоже на сказку. Нужно только поверить в нее. Как в нее поверила я ...
Додам от себя: перечитав рассказ, вспомнился русский перевод "Дневников вампира" Лизы Джейн Смитт. Стиль такой же. Я в таком стиле уже не пишу, ну мне так кажеться. а со стороны виднее
Я свяжу тебе жизнь из теплых махеровых ниток. Я свяжу тебе жизнь. И потом от души подарю. Где я нитки беру? Никому никогда не признаюсь! Чтоб связать тебе жизнь, я тайком распускаю свою...
|
| |
| |
| Messenger | Дата: Пятница, 11.11.2011, 18:18 | Сообщение # 7 |
 Почетный академик
Группа: Проверенные
Сообщений: 518
Статус: Не в сети
| Quote (Тасміт) Жити інертно вже давно стало для неї звичною вправою. справою Quote (Тасміт) Здавалося б, пора вже набратися сміливості і підійти, щоб познайомитися, але він не міг того зробити, бо боявся її відлякати. цього Quote (Тасміт) - План відміняЮться. відміняЄться
сподобалось)
Хотите знать как бежит время? Проследите за секундной стрелкой часов.
|
| |
| |
| Тасміт | Дата: Пятница, 11.11.2011, 19:21 | Сообщение # 8 |
 Неизвестный персонаж
Группа: Пользователи
Сообщений: 62
Статус: Не в сети
| Насправді мало бути
Quote (Тасміт) - Плани відміняються.
Я свяжу тебе жизнь из теплых махеровых ниток. Я свяжу тебе жизнь. И потом от души подарю. Где я нитки беру? Никому никогда не признаюсь! Чтоб связать тебе жизнь, я тайком распускаю свою...
|
| |
| |